Меню Закрити

Поняття тіла, душі і духу

Як і Род Всевишній, кожна людина має свій Дух, Душу та Тіло. Дух – це іскра Сварожа, найдорожчий дар Роду Всевишнього, промінь Світлого Алатиря, наше справжнє «Я». Дух, як і Душа, – це те, чим є людина в дійсності, надсвідомість, вільне начало в ньому. Він є прямим втіленням Вищої Сили, яка веде все живе до досконалості та розвитку Душі. Саме Дух здійснює зв’язок зі світом Прави. Він керує в людині бажанням пізнавати та потягом до творчості. Дух проявляється також потягом до саморозвитку та самовдосконалення. Як частина Всевишнього, він постійно прагне повернутися до свого божественного стану.

Все живе отримує свій дух як частку єдиного Духу-свідомості Роду Всевишнього. Цей вселенський Дух, втілений в образі Сокола–Роду, знаходиться в найвищій точці Всесвіту, на верхівці Дерева Роду. Дерево Роду – це і є втілений Всесвіт, тіло Всевишнього. Тому Дух людини складається з Божественної Віди, світла знань та мудрості Всевишнього, який наповнюється Світлом творення. Не випадковий потяг людини до пошуку та пізнання Бога, тому що шлях до Бога є основним сенсом її життя. Пізнати Бога – це пізнати свою власну суть. Тому одним з найголовніших завдань духовного шляху Рідної Православної Віри – допомогти людям пізнати свій Дух та знайти себе.

Щоб зрозуміти, глибоко усвідомити, що таке Дух, ми повинні пізнати та зрозуміти Бога, тому що людський дух – це крапля в безмежному Океані Духа Роду Всевишнього. Так як, ми не можемо до кінця пізнати суть Всевишнього, не поєднавшись з ним до кінця, таким самим чином, ми не можемо пізнати сутність свого Духа, залишаючись у Тілі. Розуміючи, що все розвивається за подобою, ми пізнаємо Вседержителя в його проявах (Рідних Богах), таким же чином, ми можемо пізнати і Дух через його прояви в людині.

Самим першим проявом Духа в людині є совість. Вона – голос Духу, який тихо, але вірно говорить нам, вірно чи невірно ми діємо в самих складних ситуаціях або в момент прийняття відповідного рішення. Як прояв Духу, совість виступає тягарем для нечестивих людей, від якого вони намагаються позбутися. Від свого народження людина через совість пізнає добро чи зло вона зробила. Це відбувається тому, що Дух у вигляді совісті постійно нагадує про руйнацію внутрішнього ладу та сходження на темний шлях. Дух через совість завжди підказує найкращий варіант рішення, варіант, який веде до загального блага, а не до миттєвої вигоди. Тому православний рідновір завжди повинен дослухатися совісті – голосу свого Духа, творити добрі та праведні вчинки. Підтримуючи лад та справедливість у Всесвіті, ми підтримуємо лад та справедливість у власній Душі. Стаючи на шлях Відичного Православ’я, людина стає на істинний шлях духовного розвитку, перевірений сотнями та тисячами поколінь Предків.

Коли Дух не розвивається, свідомість спрямовується лише на пошук тілесних благ, в результаті чого Душа черствіє та каменіє Дух. Тоді людина може стати холодним та жорстоким руйнівником світу. Розум, який розмірковує без серця – це справжня перешкода на шляху до свободи життя. Тому, Рідні Боги заповідали нам пізнавати світ серцем через Віру та розумом через Віду.

Лише в життєвих злетах та падіннях ми відчуваємо в собі присутність Духу. Коли такі моменти проходять, наш світ змінюється, та відчуття Духу ніколи не полишає нас. У момент духовного просвітлення ми ясно відчуваємо присутність Духу та спорідненість з Джерелом Духу. Оповитий багатьма тілесними оболонками, Дух впродовж багатьох віків проростає, поки не проникне у свідомість людини, і тоді людина стає світлою – просвітленою. Саме за допомогою Духу людина може отримувати інтуїтивне прозріння, піднятися над тілесним буттям та отримати знання та щастя світу Прави. Людина, яка володіє достатньо світлим та сильним духом, після навчання та проходження відповідної кількості Посвят отримує Дар Відання – можливість постійно отримувати знання зі світу Богів.

Коли Дух людини розкритий, тоді між нею та Богами встановлюється постійний канал Божественного Пізнання. Тоді людина знаходиться у потоці відання, глибинному розумінні суті речей, які приходять до неї зі Світу Роду. При цьому вона здатна пророкувати майбутнє, зцілювати та творити чудеса. Людині потрібно пройти багато самих жорстких випробувань та удосконалювати себе, поки Дух не проявиться в Світлі та Радості. Тому, найголовніше чому ми повинні навчитися, живучи в Яві – це постійний, спокійний, радісний стан буття та пізнання любих його проявів. Дух православного рідновіра повинен бути вище буденних проявів тілесного світу, по суті самого творіння (події, ситуації, світу), тоді він стає його володарем.

Дух – це зерно Душі. Душа людини – це «Жива» – частинка самого Життя, втілення творчої Сили Всевишнього. Це своєрідна брунька Дерева Життя – жолудь, який падає вниз, щоб прорости у новій вищій якості. Душа безпосередньо пов’язана з особистістю людини та несе у собі два начала: Світле – Відвогонь Сварожий, та Темне – морок Нави. Для того, щоб жити вічно, Душа повинна постійно розвиватися за рахунок добрих справ, жертовного служіння роду Земному та Небесному, збільшувати частку Світла та Вогню у собі. Коли людина живе не по правді, творить кривду та руйнує світ навколо себе, це робить її Душу темною та важкою. Тому після смерті такої людини її Душа може провалитися у Темну Наву. Коли Душа потрапляє у Наву, вона сама приносить собі страждання: кривда та зело, які вона здійснила лягають на неї найважчим тягарем та приносять нестерпні душевні страждання.

Постійне народження нових живих істот у світі Яви складає основу Колорода (переродження Душ). Приходячи в тілесний (матеріальний) світ, Душі розвиваються (еволюціонують), даючи кожному Тілу досконалішу свідомість. Вершиною процесу втілення Душі є її народження у тілі людини. В залежності від рівня свого розвитку, втілені Душі творять в людському суспільстві ступені-варни: непосвячених – трудівників, вісей-господарів, витязей та відаючих. Закінчуючи своє перебування в людських тілах, Душі починають народжуватися у вищому світі Прави.

Тільки визнання людиною єдності земного роду, Роду Небесного та Роду Всевишнього поступово приводить Душу до втілення у духовному світі Прави. Якщо живе єство, перебуваючи у тілі людини, не звертається до служіння Богу та не прагне до вищого буття, воно поступово опускається в нижні світи темної Нави. Найвищою метою життя православного рідновіра повинна бути безмежна любов до Бога та свого роду. В цьому стані наша Душа настільки поєднана з Богом, що отримує щастя та радість незалежно від випробувань, які призначить їй Вседержитель.

Говорячи про Тіло, ми повинні розуміти, що Тіло несе у собі знання про розвиток Явного світу. Головне його завдання полягає у тому, щоб людина вижила, пристосувалася до життя в суспільстві на основі бажань, інстинктів та можливостей Володіючи розумом, воно прямує до досягнення матеріального благополуччя та самозбереження. Тіло має постійний зв’язок з Душею, тому знаходиться під впливом як світлого начала, так і темного. Світле начало веде людину до самовдосконалення та взяття тіла під контроль заради найвищої цілі, темне ж начало прагне зруйнувати тілесну суть через шкідливі звички.

Тіло – це досконала зброя Душі та Духа, тому православний рідновір постійно повинен підтримувати його в гарному стані, вдосконалюючи та пізнаючи його через головні тілесні прояви стихій – вогонь, воду, землю та повітря. Здорове та сильне Тіло – це основа спокою Душі та радості Духа. Істина полягає в тому, щоб зробити їх більш досконалими та цілісними.

http://alatyr.org.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *